четвер, 20 лютого 2014 р.



До уваги моїх шестикласників!!!!
Перегляньте нову тему
"Розкриття дужок"
на сторінці блогу 
 Дистанційне навчання

 Підготуйтесь до навчання у понеділок!!!

середу, 19 лютого 2014 р.



Ось і хворіємо на грип!!! Дехто сидить вдома, оскільки клас закрили на карантин!
 Любий мій 6-Б !!!!! Скоріше одужуйте та приходьте до школи!!!!!!!!!!
 А щоб вам не було нудно - 
 перегляньте сторінку -ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ!!! 
ДО ЗУСТРІЧІ У ПОНЕДІЛОК!!

четвер, 13 лютого 2014 р.

Немного лирики!!! 


Асадов Эдуард


Любить — это прежде всего отдавать.
Любить — значит чувства свои, как реку,
С весенней щедростью расплескать
На радость близкому человеку.

Любить — это только глаза открыть
И сразу подумать еще с зарею:
Ну чем бы порадовать, одарить
Того, кого любишь ты всей душою?!

Любить — значит страстно вести бои
За верность и словом, и каждым взглядом,
Чтоб были сердца до конца свои
И в горе и в радости вечно рядом.

А ждет ли любовь? Ну конечно, ждет!
И нежности ждет и тепла, но только
Подсчетов бухгалтерских не ведет:
Отдано столько-то, взято столько.

Любовь не копилка в зашкафной мгле.
Песне не свойственно замыкаться.
Любить — это с радостью откликаться
На все хорошее на земле!

Любить — это видеть любой предмет,
Чувствуя рядом родную душу:
Вот книга — читал он ее или нет?
Груша... А как ему эта груша?

Пустяк? Отчего? Почему пустяк?!
Порой ведь и каплею жизнь спасают.
Любовь — это счастья вишневый стяг,
А в счастье пустячного не бывает!

Любовь — не сплошной фейерверк страстей.
Любовь — это верные в жизни руки,
Она не страшится ни черных дней,
Ни обольщений и ни разлуки.

Любить — значит истину защищать,
Даже восстав против всей вселенной.
Любить — это в горе уметь прощать
Все, кроме подлости и измены.

Любить — значит сколько угодно раз
С гордостью выдержать все лишенья,
Но никогда, даже в смертный час,
Не соглашаться на униженья!

Любовь — не веселый бездумный бант
И не упреки, что бьют под ребра.
Любить — это значит иметь талант,
Может быть, самый большой и добрый.

И к черту жалкие рассужденья,

Все чувства уйдут, как в песок вода.
Временны только лишь увлеченья.
Любовь же, как солнце, живет всегда!

И мне наплевать на циничный смех
Того, кому звездных высот не мерить.
Ведь эти стихи мои лишь для тех,
Кто сердцем способен любить и верить!


В канун Дня влюбленных !!!

Немного лирики!!


Я могу тебя очень ждать,

Долго-долго и верно-верно,
И ночами могу не спать
Год, и два, и всю жизнь, наверно!

Пусть листочки календаря
Облетят, как листва у сада,
Только знать бы, что все не зря,
Что тебе это вправду надо!

Я могу за тобой идти
По чащобам и перелазам,
По пескам, без дорог почти,
По горам, по любому пути,
Где и черт не бывал ни разу!

Все пройду, никого не коря,
Одолею любые тревоги,
Только знать бы, что все не зря,
Что потом не предашь в дороге.

Я могу для тебя отдать
Все, что есть у меня и будет.
Я могу за тебя принять
Горечь злейших на свете судеб.

Буду счастьем считать, даря
Целый мир тебе ежечасно.
Только знать бы, что все не зря,
Что люблю тебя не напрасно



Э. Асадов



середу, 12 лютого 2014 р.

неділю, 9 лютого 2014 р.


Для учнів 6-х класів на своєму сайті пропоную завдання для підготовки до контрольних робіт!

Заходьте за адресою:
https://sites.google.com/site/sajtbondarnata/gotuemos-do-kontrolnih-robit

Trololo 10 hours


Трішечки позитиву!!!



З історії від'ємних чисел

Додатні і від’ємні кількості вперше в історії науки розрізняли в Китаї ще понад 2000 років тому. Уже у 8-й книзі збірника «Математика в дев’яти книгах» автори вільно користувалися від’ємними кількостями. У цій книжці є рівняння з від’ємними першими коефіцієнтами і вільними членами; тут же сформульовано правила додавання і віднімання від’ємних кількостей.
Додатні кількості в китайській математиці назвали «чен», від’ємні — «фу»; їх зображали різними кольора­ми: «чен» — червоним, «фу» — чорним. Такий спосіб зображення використовувався в Китаї до середини XIII ст., поки Лі Є не запропонував зручніше позначення від’ємних чисел — цифри, що зображали від’ємні числа, перекреслювали рискою навскіс справа наліво.
Символ типу а фігурує в китайській науці не тільки в різницях, зменшуване яких більше за від’ємник, а й як результат віднімання великої кількості від напевне меншої. Більше того, учені Китаю підійшли до найпростішого реального тлумачення від’ємних чисел, як це видно з 8-ої книги збірника «Математика в 9 книгах», в якій нестача грошей виражається числом «фу».
У V—VI ст. від’ємні числа поширюються в індійській математиці. В Індії від’ємні числа систематично застосовували і тлумачили в основному так само, як це ми робимо тепер.
Уже в творі Брамагупти «Перегляд системи Брами» (628 р.) ми читаємо: «Майно» і «майно» є «майно», сума двох «боргів» є «борг»; сума «майна» і нуля є «майно»; сума двох нулів є нуль… Борг, який віднімають від нуля, стає «майном», а «майно» — «боргом». Якщо треба відняти «майно» від «боргу», а «борг» від «майна», то беруть їх суму…».
Від’ємними числами індійські математики користувалися під час розв’язування рівнянь, причому віднімання замінювали додаванням до рівного й протилежного числа. Про те, як індійські вчені відкрили від’ємні числа, достовірно ми нічого не знаємо.
Слід зазначити, що основною особливістю індійської математики є переважання обчислювальних прийомів, які давалися в догматичній формі.
Розв’язуючи задачі на рух, виграш і. програш та інші, індійці, очевидно, на досвіді переконалися в зручності від’ємних чисел. Так, у творі видатного індійського математика й астронома Аріабхати І (476—бл. 550) подано розв’язування задачі, в якій йдеться про «момент зустрічі в минулому і майбутньому».
Проте, запровадивши від’ємні числа, індійські математики вважали їх не рівноправними елементами математики, а чимось подібним до логічних можливостей, бо, за висловом індійського математика Бхаскари, люди з ними не згодні.
Таким чином, при розв’язуванні алгебраїчних рівнянь математики зустрілися з від’ємними величинами, але почали вважати їх об’єктивними поняттями тільки тоді, коли реально розтлумачили

пʼятницю, 7 лютого 2014 р.

Ось і відбулося грандіозне відкриття
 ХХІІ зимових Олімпійських ігор!
 Неперевершене видовище!! 
А особлива гордість за Ірину Родніну і Вячеслава Третьяка! Це дійсно славетні спортсмени, гордість Радянського Союзу!!
Успіхів команді України!!